5. Прибережне та морське середовище

Це п’ятий випуск тематичної серії бюлетенів про екологічні наслідки російського вторгнення в Україну, який підготовлено Обсерваторією конфліктів та довкілля спільно з Екологічною мережею «Зой». Роботу виконано за підтримки Програми ООН з навколишнього середовища в межах діяльності з моніторингу екологічної ситуації в Україні.

Загальна ситуація

Широкий спектр військової діяльності на суходолі та у морі ставить під загрозу морські екосистеми України, тоді як вразливі та екологічно чутливі прибережні оселища зазнають безпосереднього впливу від бойових дій. Для визначення справжнього впливу війни на екологію Чорного і Азовського морів, лиманів і водно-болотних угідь, будуть потрібні подальші дослідження, однак оскільки ці води вже зазнали низки навантажень від людської діяльності, таких як забруднення, надмірний вилов риби, інвазії чужорідних видів та змін клімату, наслідки впливу можуть бути істотними.

Зміст

Огляд та ключові теми

Хімічне та акустичне забруднення

Порушення природних оселищ

Рибальство та судноплавство

Конкретний приклад: Бузький лиман

Інциденти, що призводять до ризику забруднення

Розлив соняшникової олії на терміналі “Евері”

Першочергові та майбутні потреби

Огляд та ключові теми

Довжина берегової лінії України вздовж Чорного та Азовського морів становить близько 2 700 км. У зв’язку з анексією Росією Кримського півострова у 2014 році та окупації Донецької, Запорізької та Херсонської областей внаслідок повномасштабного вторгнення з лютого 2022 року, Україна втратила доступ до значної частини свого південного та південно-східного узбережжя.

Як Чорне так і Азовське моря десятиліттями страждали від погіршення стану довкілля, що ускладнювалося їхнім географічним розташуванням. Чорне море приймає води трьох найбільших річок Європи, а його водозбірна площа приблизно в п’ять разів перевищує площу його поверхні. Зважаючи на розміщення великих промислових та сільськогосподарських регіонів в басейні Чорного моря, проблеми забруднення були поширеними. Велика глибина Чорного моря та мілководна периферія призводять до того, що вода погано перемішується, а нижче 100-150 м вона майже позбавлена кисню. Азовське море, навпаки, надзвичайно мілководне, і в ньому переважає приплив річок Дон і Кубань. Поживні речовини, які вони приносили на мілководдя, колись підтримували високі рибні запаси, проте евтрофікація, забруднення та надмірний вилов риби призвели до деградації екосистеми моря. 

Узбережжя Чорного та Азовського морів України стикаються з низкою екологічних проблем, пов’язаних з триваючою війною, включаючи загрози для екологічно важливих природоохоронних територій та цінних об’єктів рибного промислу.

Площі екологічно важливих природоохоронних територій скорочуються, а невеликі та цінні території, що залишилися, продовжують перебувати під загрозою зникнення. Прибережні та морські природоохоронні території України включають 22 Рамсарські угіддя площею 750 521 га, численні наземні природоохоронні території (ПТ), а також 45 морських природоохоронних територій (МПТ). Незважаючи на те, що в Україні лише 1,3% загальної площі морських акваторій мають природоохоронний статус, стан охорони цих територій не є задовільним. Це призводить до високого рівня незаконного, непідзвітного та нерегульованого вилову риби в Чорному та Азовському морях, хоча погана простежуваність продукції та слабке управління рибним господарством має більший вплив. Внаслідок анексії Криму Україна втратила доступ до 11 МПТ у своїй прибережній зоні. З лютого 2022 року було втрачено доступ до морських компонентів ще двох природоохоронних територій: Чорноморського біосферного заповідника та Національного природного парку “Білобережжя Святослава”, які розташовані на півдні Херсонщини.

Плани розширення морських та прибережних природоохоронних територій розроблялися з 2016 року, але їхній реалізації завадила анексія Криму, а також триваючі військові дії. Плани включали розширення Каркінітської затоки та створення нових природоохоронних територій уздовж кримського узбережжя та на заході Азовського моря, які планувалося реалізувати до 2023 року. Ці плани могли забезпечити створення 19 нових МПТ уздовж кримського узбережжя Чорного моря, що значно збільшило б необхідний захист екологічно важливої природоохоронної території Керченської протоки. Українські природоохоронці також запропонували, щоб вся західна частина Азовського моря – близько 14 251 км2 – була визначена як одна суцільна МПТ.

Основні наслідки війни для прибережних і морських екосистем включають хімічне та акустичне забруднення, фізичне пошкодження природних оселищ та занепад природоохоронної діяльності. Військові дії також перешкоджають екологічному моніторингу та управлінню Чорним і Азовським морями. Пошкоджені об’єкти промисловості та населені пункти можуть бути важливими джерелами хімічного забруднення прибережного та морського середовища. Дані платформи “Екодозор” свідчать про збільшення кількості повідомлень про пошкодження та руйнування прибережних населених пунктів з розвитком військових дій. Разом з цим, кількість повідомлень про інциденти, пов’язані з впливом на важку промисловість у прибережних населених пунктах, за той самий період зменшилася.

Темпи військово-морської діяльності також є важливим фактором, що визначає шкоду, завдану довкіллю, і вони помітно змінилися з розвитком бойових дій. На ранній стадії повномасштабної війни Чорноморський флот Росії атакував українські військово-морські об’єкти та населені пункти. Атаки здійснювалися як на військові, так і на цивільні судна, причому російські військово-морські сили діяли поблизу стратегічно важливих портів, таких як Одеса. На початку квітня Росія, схоже, вирішила не здійснювати висадку двох великих сформованих десантних загонів між Миколаєвом та Одесою. Наприкінці травня 2022 року Україна отримала ракети “Гарпун”, заповнивши прогалину, яка  залишалася попри прискорене розгортання власних ракет “Нептун”; це різко змінило стратегічну картину, змусивши російські військово-морські сили відійти від узбережжя. Починаючи з вересня, дедалі ширше використання Україною морських безпілотників і гучні атаки на військово-морські об’єкти в Севастополі (Крим, Україна) і Новоросійську (Кавказьке узбережжя, Росія) дозволило утримувати більшу частину російського флоту в порту, хоча надводні кораблі і підводні човни неодноразово використовувалися для запуску крилатих ракет по Україні. Незважаючи на те, що  міжнародно-правові положення, що захищають екологічно важливі території від наслідків морської війни, були викладені в керівництві Сан-Ремо 1994 року, вони залишаються необов’язковими до виконання.

Хімічне та акустичне забруднення

Прибережні та морські екосистеми, ймовірно, зазнали впливу хімічного забруднення як з наземних, так і з морських джерел. Пошкодження та порушення роботи інфраструктури водопостачання та водовідведення у верхній течії внаслідок фізичного пошкодження та знеструмлення призводять до збільшення обсягів скидання стічних вод. Націлювання на промислові і портові об’єкти уздовж річок, лиманів і узбережжя призвело до добре задокументованих інцидентів забруднення. На інших об’єктах, таких як прибережний металургійний комбінат “Азовсталь” у Маріуполі, триваюча окупація унеможливила визначення ризику для прибережного середовища. Водночас, ризики забруднення, спричинені військовими діями, необхідно розглядати в контексті зменшення обсягів скидів на деяких об’єктах через зниження промислової активності та тимчасове переміщення населення. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України виявило лише незначне збільшення забруднення важкими металами в Дніпрі порівняно з 2021 роком, яке все ще залишається межах українських стандартів якості води. 

На ранній стадії повномасштабної війни атаки на військово-морські об’єкти призвели до задокументованих інцидентів забруднення. Серед них напад Росії на порт Очаків у лютому 2022 року та атаки України на російські судна в захопленому порту Бердянськ у березні. Пізніше атаки українських повітряних і морських безпілотників на портові споруди в Севастополі, авіабазу Саки в Криму та нафтовий термінал у Новоросійську спричинили різні ризики для довкілля.

Цивільні та військові судна зазнавали атак з обох сторін, враховуючи темпи військово-морської діяльності, більшість інцидентів сталися в перші місяці повномасштабного вторгнення. Цивільні судна ставали мішенню як у морі, так і в порту. Суховантажі “Хелт” і “Азбург” були потоплені, а суховантаж-хімовоз “Міленіал Спіріт” залишений у вогні, врешті-решт затонув біля Одеси після дрейфу і другого удару по ньому. Повідомляється, що розливи з суден ставлять під загрозу заповідні водно-болотні угіддя, а широке використання морських мін збільшує ризик для суден і подальші ризики викидів у навколишнє середовище в разі їхнього зіткнення з мінами.

Чимало малих патрульних, штурмових і десантних катерів з обох сторін було потоплено, разом з іншими більшими суднами затопленими в порту. Однак найгучнішим інцидентом стало затоплення крейсера з керованою ракетною зброєю “Москва“ після того, як він був уражений українськими ракетами. Вважається, що “Москва” затонула на глибині 45-50 м, а її уламки можуть стати постійними джерелами забруднювачів у місцевому середовищі. Невеликі нафтові плями були використані для точного визначення місцезнаходження уламків.

Значний розлив нафти стався після того, як Україна націлилася на дві чорноморські газові бурові установки біля берегів окупованого Росією Криму, які, за повідомленнями, використовувалися для моніторингу Чорного моря. Вишки експлуатувалися “Чорноморнафтогазом”, дочірньою компанією українського державного виробника “Нафтогазу”, до її захоплення кримською владою після анексії. Атаки спричинили пожежу в червні 2022 року, а також високу ймовірність витоку метану. 

Починаючи з лютого, міжнародні ЗМІ приділяють значну увагу кількості викидів дельфінів і морських свиней на узбережжя. Активні гідролокаційні системи, що використовуються військово-морськими силами для виявлення підводних суден, вже давно асоціюються з викиданням китоподібних на мілину, попри те, що дані про інтенсивність використання гідролокаторів у Чорному морі відсутні, вона, ймовірно, зросла в результаті воєнних дій. Мілководдя Азовського моря робить активне використання гідролокаторів менш цінним. Хоча українські дослідники переконані, що кількість викидів на мілину значно зросла, і що причиною цього є військова діяльність, остаточні докази все ще відсутні. Дослідники з регіонального договірного органу ACCOBAMS припускають більш скромне збільшення, але на основі іншої методології.¹

Зразки шести викинутих на берег тварин – морських свиней (Phocena phocena) та звичайних дельфінів  (Delphinus delphis) – були зібрані та мають бути проаналізовані в університетах Падуї та Ганновера. Викинуті на берег тварини у довоєнний час часто мали сліди браконьєрських сіток або були із видаленими плавниками, попередні результати нещодавно знайдених туш показали, що тварини зазнали тілесних ушкоджень, не пов’язаних з тими, що нанесені рибальськими сітками.

Порушення природних оселищ

Війна та окупація призвели або посилили пошкодження та порушення цілої низки прибережних і морських оселищ, багато з яких є вразливими або дуже чутливими. Однак у більшості випадків важко визначити точний вплив на популяції конкретних видів без польових досліджень. Наведені нижче приклади ілюструють спектр загроз, які війна створює для прибережних і морських середовищ існування.

У багатьох місцях спостерігається наявність нерозірваних боєприпасів та  мін. Пожежі були спричинені в прибережних чагарниках та лісах таких природоохоронних територій, як Білобережжя  Святослава НПП в результаті того, що вони стали мішенню або використовувалися як вогневі позиції. На пляжах і узбережжях були розгорнуті мінні поля, щоб запобігти висадці десантів, Росією та Україною розміщено морські міни.    

Будівництво окопів і фортифікаційних споруд знищує рослинний покрив та посилює ерозію ґрунту, а сміття та військові відходи, забруднюють ґрунти і ґрунтові води. З переміщенням лінії фронту зміщується і лінія фізичного руйнування природних оселищ, особливо там, де вони піддаються інтенсивним обстрілам. Прикладом цього є екологічно чутливі водно-болотні угіддя вздовж Дніпровського лиману на півдні Херсонщини, які використовувалися для укріплення Росією після її відходу з Херсона. У Криму, за повідомленнями, важливі прибережні біотопи були перетворені на військові полігони. Окрім фізичного руйнування, шумове навантаження, ймовірно, має вплив на види птахів і ссавців.  

Бойові дії також вплинули на морські оселища. Острів Зміїний став місцем інтенсивних бойових дій з лютого по липень із застосуванням важкої вибухової та запалювальної зброї. Частина острова і прилеглих вод були оголошені природоохоронною територією у 1998 році, його наземне біорізноманітя безперечно зазнало серйозної шкоди, вплив на морську екосистему оцінити складніше.  

Інша МПТ, що викликає занепокоєння, – унікальне Філофорне поле Зернова. Найбільша МПТ у Чорному морі, яка була створена для захисту відновлення водоростей філофори, ключового роду, що формує екосистему. До початку війни ця МПТ вже перебувала під особливою загрозою через надмірне накопичення поживних речовин та осаду, і матиме вплив від збільшення скидів з українських річок. У межах МПТ сталося кілька розливів нафти і затоплень кораблів, включаючи крейсер “Москва“. Однак зменшення тиску від тралення може бути корисним. 

Рибальство та судноплавство

Війна суттєво вплинула на морське судноплавство в Чорному та Азовському морях, а також змінила систему управління та контролю над рибальством. Зміна інтенсивності та місця вилову риби може вплинути на рибні запаси, тоді як скорочення судноплавства може мати позитивний вплив на морське середовище. Аналіз, проведений ФАО, показав, що українські морські риболовецькі флотилії не працювали протягом 2022 року, втративши майже весь річний вилов риби в Чорному та Азовському морях, який становив 13 000 тонн. Це також вплинуло на вилов риби у внутрішніх водоймах та дельтах річок. 

До війни рибальство та свобода судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці, через яку воно з’єднується з Чорним морем, регулювалися двосторонніми договорами між Україною та Росією. Море вважалося внутрішнім водним шляхом обох країн, і кожна з них мала право на вилов риби в будь-якому місці. Різноманітність солоності води в Азовському морі створила різноманітні рибні промисли з широким спектром видів для вилову. Поряд із законним рибальством, вважалося, що існує значний, але недостатньо вивчений нелегальний вилов осетрових риб. Двосторонні угоди про рибальство були розроблені Українсько-Російською комісією з питань рибальства в Азовському морі, яка була створена в 1992 році після розпаду СРСР.

Протягом 2022 року український парламент ухвалив рішення про розірвання багатьох двосторонніх угод з Росією, і наразі розглядає договір про використання Азовського моря та Керченської протоки. Його розірвання та війна є лише останніми змінами в управлінні рибальством. Після анексії Криму Росія в односторонньому порядку скоротила ділянку Азовського моря, де українським рибалкам було дозволено ловити рибу, на 75%; до цього в Азовському морі ловили рибу близько 100 українських малих суден. Це мало особливо значний вплив на українських рибалок через високий рівень залежності від прибережних вод Криму. Припинення дії угод про рибальство протягом 2022 року означає, що наразі в Азовському морі немає спільного управління.

Наш аналіз даних транспондерів риболовних суден (АІS) показав, що після анексії Криму в 2014 році в Чорному морі активізувався вилов риби російськими траулерами. Зовсім недавно, з березня по червень 2022 року, загальна рибальська активність у Чорному морі знизилася, а рибальські судна трималися ближче до берега. У період з червня по грудень інтенсивність вилову риби в основному повернулася до довоєнного рівня, що, можливо, відображає динаміку військово-морської активності. Ситуація в Азовському морі схожа: з лютого по травень 2022 року вилов риби зменшився, а до серпня повернувся до довоєнного рівня, але з вересня по листопад російські судна в Азовському морі вели вилов риби інтенсивніше ніж до війни. Слід зазначити, що дані АІS не дають повної картини, оскільки судна, які ведуть незаконний промисел, вимикають свої транспондери.

За винятком гарячих точок рибальства навколо Керченської протоки та Азовського моря, наш аналіз даних АІS для Чорного та Азовського морів за період з березня по листопад 2022 року виявив різке скорочення морських перевезень, що частково пов’язано з російською військово-морською блокадою. Судноплавство має низку впливів на навколишнє середовище, зокрема сприяє  забрудненню повітря, води, нафти, акустичному забрудненню та поширенню чужорідних видів. У зв’язку з цим цілком ймовірно, що тиск на морське середовище з боку комерційного судноплавства також значно зменшився, особливо вздовж кримського узбережжя.

Хоча військові дії, як повідомляється, вплинули на аквакультуру в Україні, вони не завадили розробці законодавства, яке покликане створити більш прозорий механізм для її розвитку. 

Характер подій у вибраних прибережних і морських районах, лютий – жовтень 2022 р
Територія	Інциденти
Прибережні міста та порти	Багаторазові атаки на Одесу, Очаків, Миколаїв, Херсон, Скадовськ, Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь та Севастополь, які призвели до затоплення кораблів та пошкодження берегової інфраструктури.
Узбережжя Чорного і Азовського морів, басейни і дельти Дніпра, Південного Бугу, річки Донбасу	Висока інтенсивність бойових дій, що завдає значної шкоди населеним пунктам, об'єктам промисловості, критичній інфраструктурі, землі та природному середовищу.
Відкрите море	Багаторазові атаки на цивільні та військові кораблі, бойові дії на острові Зміїний та навколо, ракетні обстріли газових бурових установок, вплив військових дій на популяції китоподібних.

Конкретний приклад: Бузький лиман

Лимани – це унікальні водні екосистеми, ключові місця для біогеохімічного кругообігу, і ми все більше усвідомлюємо скільки численних екосистемних послуг вони надають. Ці чутливі перехідні зони особливо вразливі до змін, та з лютого 2022 року в Бузькому лимані України відбулося чимало змін. 

Бузький лиман знаходиться на півдні України і проходить через місто Миколаїв перед тим, як впадає в Дністер і утворює Дніпровсько-Бузький лиман. Ці води є частиною Дніпровсько-Бузького лиману, що охороняється та підтримує велике різноманіття видів і, зокрема, є важливим коридором для перелітних птахів. Якість води у лимані також важлива з точки зору охорони здоров’я – з травня 2022 року вона подається в будинки для непитного використання через місцеву водну кризу, спричинену атаками на водонасосну інфраструктуру у квітні та листопаді.

Інциденти, що призводять до ризику забруднення

З лютого по травень 2022 року відбувся масштабний наступ на Миколаїв, під час якого російські війська окупували більшу частину лівого берега лиману. Хоча Миколаїв більше не знаходиться на лінії фронту, місто зазнало тривалих артилерійських і ракетних обстрілів, особливо до звільнення Херсона у листопаді. Внаслідок цього Миколаїв та прилеглі міста зазнали значних фізичних ушкоджень, утворилася велика кількість руйнувань. Будівельне сміття забруднене широким спектром забруднюючих речовин, включаючи важкі метали, поліхлоровані біфеніли (ПХБ) та азбест. Деякі з цих небезпечних матеріалів вже потрапили або потраплять до Бузького лиману через поверхневий стік або через потік підземних вод.

Також, мали місце численні інциденти з особливими екологічними ризиками. Бузький лиман є ключовим судноплавним портом, і багато промислових об’єктів, розташованих на лівому березі, було пошкоджено. Наприклад, у березні та жовтні обстрілу зазнав Миколаївський глиноземний завод.² Супутникові знімки підтверджують пошкодження на всій території заводу, включаючи будівлі та резервуари для зберігання палива, каустичної соди,³ та перероблених матеріалів. Супутникові знімки від 22 квітня показують великий витік, ймовірно, залишків бокситів – вони мають високу лужність, містять важкі метали і навіть сліди радіоактивних елементів. 

Місця та типи інцидентів забруднення, задокументованих та перевірених CEOBS у Бузькому лимані, лініями поєднано зображення супутникових знімків та матеріалів з соціальних мереж. Джерела соціальних мереж: Військові склади, судно MV Banglar Samriddhi, термінал “Qterminals Oliva“, порт “Ніка-Тeрa“, Галицинівські очисні споруди, Глиноземний завод.

Приблизно за 10 км вище за течією розташований зерновий термінал “Ніка-Тера”, який зазнав атаки у червні. Це призвело до величезної пожежі, яка перекинулася на прилеглі лісові угіддя. Супутникові знімки показують пошкодження трьох складів, де, ймовірно, зберігалася аміачна селітра, та резервуари з коричневою водою – ймовірно, забрудненою піною для пожежогасіння і добривами, що становить екологічну небезпеку для лиману. На щастя, пожежникам вдалося локалізувати пожежу, і вона не поширилася на сусідні пришвартовані судна, такі як MTM Rio Grande, танкер для перевезення нафти і хімікатів, який раніше, в травні зазнав пожежі. Затонення цих суден, ймовірно, призведе до витоку значних обсягів паливно-мастильних матеріалів у лиман. Особливе занепокоєння викликає суховантаж MV Banglar Samriddhi, який зазнав атаки та загорівся в березні, повторно пошкоджений у червні і зараз стоїть покинутий посеред Бузького лиману.

Судно MV Banglar Samriddhi першочергово зазнало атаки, коли стояло в порту QTerminals Olvia, звідки перевозили агропродукцію. Атака була здійснена у березні та значніше у квітні. Супутникові знімки показують величезні пошкодження 13 з 14 складів, які огороджені валами – це свідчить про зберігання аміачної селітри, або, можливо, боєприпасів. Поруч, на складах на північ від Миколаєва, можливо, зберігалися великі обсяги боєприпасів. Забруднення від токсичних сполук боєприпасів і військового майна, ймовірно, потрапило до лиману та його верхньої течії з численних місць. 

Окрім прямих наслідків війни, існує ціла низка непрямих змін. Деякі з них можуть мати позитивні екологічні наслідки, наприклад, призупинення промислової діяльності та судноплавства – води лиману та донні відкладення страждають від забруднення, що залишилося у спадок. Існують також невідомі зміни, такі як зміни в практиці днопоглиблювальних робіт або в сільськогосподарських стоках, які могли змінитися, коли орні землі перетворилися на поле битви.

Ще одним видимим непрямим впливом стало скидання стічних вод з 28 червня по 15 липня з Галицинівської станції очистки стічних вод. Це, ймовірно, було пов’язано з масштабним пошкодженням водопостачання та мережі Миколаєва, а також з нападом на об’єкт у березні. Такі викиди неочищених стічних вод можуть завдати шкоди екосистемам через вивільнення токсичних речовин та евтрофікацію.

Розлив соняшникової олії на терміналі “Евері”

Після атаки трьома безпілотниками в ніч на 16 жовтня на терміналі “Евері” два резервуари з соняшниковою олією почали витікати і загорілися, і потребували значних зусиль для гасіння пожежі. Наступного ранку місцеві репортажі показали, що нафта і протипожежні матеріали розлилися на прилеглі вулиці, а потім потрапили в зливову каналізацію, в той час як кадри, отримані від офіційних осіб, вказували на те, що резервуари продовжували витікати. Супутникові знімки зафіксували перший викид цього забруднення з гавані суднобудівного заводу “Нібулон” у Бузький лиман, утворивши пляму завдовжки приблизно 2 км2 . 

Для стримування розливу було встановлено бонові загородження, як видно на супутникових знімках від 18 жовтня, але через деякий час після 26 жовтня їх було знято, що призвело до повторного викиду забруднюючих речовин. 29 жовтня місцеві ЗМІ повідомили про “густу, жирну піну і птахів, що гинуть на березі“, супроводжуючи повідомлення кадрами білої речовини, що межує з береговою лінією. Це було чітко видно на супутникових знімках 31 жовтня, безхмарного дня, вздовж 3,5-кілометрової ділянки узбережжя, а наступного дня виявлено ще більше випадків загибелі морських мешканців.

Супутникові знімки показують подальше накопичення забруднюючих речовин у гавані суднобудівного заводу “Нібулон” у період з 1 по 12 листопада, а потім їхній викид у лиман 15 листопада. Це був третій і останній викид, після чого приливні потоки перенесли забруднення на пляжі вище за течією, про що також повідомляли місцеві ЗМІ. 

Можливо, боновий загороджувач було знято на підставі хибного уявлення про те, що соняшникова олія нетоксична, нешкідлива і біологічно розкладається в морському середовищі, і вона просто опуститься на дно річки. Це припущення, як відомо, є хибним через драматичний випадок із судном MV Kimya, яке затонуло біля узбережжя Англесе в Уельсі у 1991 році. Водолази відкрили клапани на затонулих танках з припущенням, що 1500 тонн соняшникової олії підживлять морські бактерії – але замість цього це призвело до екологічної катастрофи. Під впливом хвиль олія полімеризувалася, піднялася, досягла берегової лінії і утворила бетонну масу, яка закрила собою всіх живих істот, що перебували внизу. Про наслідки катастрофи повідомляли навіть після 25 років.

Фото- та відеозйомка з землі вказує на те, що така ж полімеризація відбулася і в Бузькому лимані через турбулентне приливно-відливне перемішування. Ця гіпотеза пояснює будь-яке непорозуміння щодо того, чому деякі плями виглядають білими. Крім нафти, було додаткове забруднення від водних плівкоутворюючих піноутворювачів, які використовуються при гасінні пожеж – вони, як відомо, мають значну екотоксичність, особливо для водних видів, і через свою стійкість у навколишньому середовищі вони біоакумулюються.⁴

Розгортання розливу соняшникової олії на терміналі “Евері” з космосу, прокрутіть зліва направо, щоб побачити зміни з часом.

Перспективи

Екологічно чутливий Бузький лиман постраждав внаслідок війни і, зважаючи на його близькість до теперішньої лінії фронту, перебуває під загрозою наслідків подальших обстрілів, особливо в районі Миколаєва. Існують також загрози з інших районів басейну, які тут не розглядаються, наприклад, Південноукраїнська атомна електростанція, яка була обстріляна у вересні, та розташована вище за течією річки. Як і в інших морських акваторіях, тут також існує ризик, пов’язаний з нерозірваними боєприпасами та морськими мінами, особливо після очікуваного відновлення судноплавства. 

Коли умови дозволяють, важливо забезпечити належну характеристику впливів і поточних ризиків на основі наземних вимірювань та детальних оцінок. Зокрема, забезпечення безпеки Миколаївського глиноземного заводу та судна MV Banglar Samriddhi видається першочерговим завданням. Існують значні проблеми із забезпеченням Миколаєва водою, особливо у разі повернення 200 000 біженців, що, ймовірно, матиме певний вплив на лиман.

Першочергові та майбутні потреби

Прибережні та морські оселища можуть бути дуже вразливими до фізичного пошкодження або забруднення. Їхній захист важливий не лише для біорізноманіття, але й з точки зору численних екосистемних послуг, які вони надають, від рибальства до захисту від екстремальних погодних явищ. Історично значна деградація довкілля в Чорному та Азовському морях робить ще більш важливим забезпечення захисту екосистем, що залишилися, а також виявлення та усунення шкоди, яка вже завдана війною.

i) Мінімізувати шкоду прибережним та морським оселищам

Сторони повинні забезпечити повне врахування ризиків для прибережного і морського середовища в оперативному плануванні та вжиття запобіжних заходів при переслідуванні атак на наземні і морські цілі. 

ii) Спрямувати посилену підтримку на виявлення шкоди

Завдання моніторингу та оцінки прямої і непрямої шкоди наземному біорізноманіттю і морським екосистемам від інцидентів, пов’язаних із війною, обгрунтовують як обережний підхід до військової діяльності, так і посилення міжнародної співпраці на підтримку дослідників і захисників природи. Це має включати міжнародну підтримку для оцінки впливу війни на популяції китоподібних і відновлення управління рибальством.

iii) Нанесення на карту та визначення місцезнаходження небезпечних затонулих суден

Затонулі судна можуть стати постійними джерелами забруднення прибережного та морського середовища. Необхідно вжити заходів для виявлення і реєстрації нових місць затонулих суден і, де це можливо, оцінювати і контролювати потенційні ризики для прибережних і морських оселищ та ресурсів.

iv) Нанести на карту та джерела забруднення на суші з прийняттям відповідних заходів

Зараз існує багато місць, де пошкоджені промислові, комерційні або енергетичні об’єкти, а також об’єкти критичної цивільної інфраструктури – вони створюють постійні ризики забруднення прибережного і морського середовища. Ці місця потрібно ідентифікувати, оцінити та, за необхідності, визначити пріоритети для раннього реагування, щоб локалізувати джерела забруднення або запобігти поширенню забруднюючих речовин.

Запити для ЗМІ: doug(at)ceobs.org або nickolai.denisov(at)zoinet.org

Дослідження та наповнення від CEOBS та Zoï Environment Network.

Висловлюємо подяку нашим рецензентам: Бу Ліберт, експерт ООН-ОБСЄ, Упсала; Костянтин Дем’яненко, Інститут рибного господарства та екології моря Державного агентства рибного господарства України, Київ; Олена Коваленко, експерт ОБСЄ; Галина Мінічева та Євген Соколов, Інститут морської біології Національної академії наук України, Одеса.

Картографія та графіка: Матіас Бейльштайн, Zoï Environment Network, Шаффгаузен.