Це сьомий із серії тематичних брифінгів, присвячених екологічним наслідкам вторгнення Росії в Україну, підготовлених спільно Обсерваторією конфлікту і довкілля та Екологічною мережею “Зої”. Ця робота здійснюється за підтримки Програми ООН з навколишнього середовища в рамках її зусиль з моніторингу екологічної ситуації в Україні.
Поточна ситуація
Масштаб та інтенсивність конфлікту в Україні спричинили поширену, а також серйозну точкову шкоду деяким з найбільш екологічно важливих територій, в той час як багато інших залишаються окупованими. Конфлікт впливає на біорізноманіття України як прямим, так і непрямим чином, а такі загрози, як наземні міни та вибухонебезпечні предмети, створюють ризики, які існуватимуть десятиліттями. Серйозність шкоди, завданої ландшафтам, зумовлює актуальність розгляду таких підходів, як ревайлдинг. Хоча це може допомогти Україні виконати свої міжнародні зобов’язання щодо захисту природи, для успішної інтеграції природи у процес відновлення України необхідна підтримка суспільства.
Contents
Огляд та ключові теми
Збереження біорізноманіття в Україні до лютого 2022 року
Україна займає менше 6% території Європи, але завдяки своєму значенню для мігруючих видів та географічному розмаїттю володіє 35% її біорізноманіття. Це понад 70 000 видів, серед яких багато рідкісних, реліктових та ендемічних.
Відсоток території України, включно з Кримом, що перебуває під охороною відповідно до визначеного національного законодавства, збільшився з 4,6% у 2004 році до 6,8% сьогодні, що є низьким показником за стандартами ЄС. У цьому брифінгу ми використовуємо термін “природоохоронна територія” для позначення території, яка має визнаний правовий статус, а термін “екологічно важлива територія” – для позначення території, що має важливе значення для біорізноманіття, незалежно від її правового статусу. Загальна частка охоронюваних територій України у 6,8% не включає Смарагдову мережу, яка є потенційною мережею природоохоронних територій і частиною Бернської конвенції, хоча вони дещо перетинаються.1 Україна ратифікувала цю конвенцію і перебуває в процесі створення та законодавчого закріплення об’єктів Смарагдової
Україна має 50 водно-болотних угідь міжнародного значення та вісім біосферних резерватів ЮНЕСКО. Дослідники визначили 142 ключові території біорізноманіття, хоча 59 з них знаходяться за межами офіційних кордонів природоохоронних територій, і лише три з них повністю охоплені. Природоохоронні проекти охоплюють кордони з трьома сусідніми країнами, включаючи дельту Дунаю, що межує з Молдовою та Румунією, і Полісся, що межує з Польщею та Білоруссю.
До лютого 2022 року анексія Росією Криму та окупація частини Донбасу суттєво вплинули на захист біорізноманіття в деяких з найважливіших природоохоронних територій України. У Криму це стосується шести з 19 українських природних заповідників МСОП 1А. У Донецькій і Луганській областях майже третина природоохоронних територій опинилася за лінією фронту. Пошкодження об’єктів на Донбасі були широкомасштабними і включали 78 природних заповідників, заказників і ландшафтних парків. З них 50 природоохоронних територій зазнали пожеж, 29 – безпосередньо постраждали від бойових дій та будівництва укріплень, а шість – від незаконного видобутку природних ресурсів.
Шкода для екологічно важливих територій України з лютого 2022 року
Станом на кінець 2023 року близько 2 000 природоохоронних територій в Україні були або тимчасово окуповані, або залишалися окупованими. Це відображає географічний масштаб збройного конфлікту і, зокрема, довгу лінію фронту. Оскільки збройний конфлікт вирізняється високою інтенсивністю, активним використанням важкої техніки, інтенсивним застосуванням вибухових речовин, пошкодження ландшафтів і середовищ існування є широкомасштабним і локально інтенсивним. Степові екосистеми на півдні та сході України зазнали найбільших руйнувань, що поставило властиві їм види рослин і тварин під особливу загрозу. Природоохоронні програми на ландшафтному рівні, спрямовані на об’єднання оселищ і природоохоронних територій, також зазнали значних втрат.
Руйнування водної інфраструктури, такої як Оскіл та Каховське водосховище, вплинуло на прісноводні екосистеми як через затоплення нижче за течією, так і через висихання. Хоча морська війна була менш масштабною, ніж очікувалося, військові дії завдали шкоди прибережним і морським біотопам. Ми вже розповідали про це у попередньому брифінгу.
Як і екологічним аспектам конфлікту в цілому, його впливу на природу та екосистеми приділяється порівняно більше уваги, ніж зазвичай. Незважаючи на цю увагу, визначення точного впливу на оселища і види залишається складним завданням. Моніторинг екосистем має здійснюватися протягом більш ніж одного сезону експертами, які знаються на них, але в багатьох випадках лінія фронту, наявність наземних мін і вибухонебезпечних боєприпасів, а також втрата кадрового складу і обладнання перешкоджають польовим дослідженням. На сьогоднішній день на деяких об’єктах співробітники національних парків та громадські організації провели попередні обстеження, але вони були обмежені через обставини конфлікту. Цілком можливо, що для деяких об’єктів справжні масштаби шкоди, завданої конфліктом, ніколи не будуть відомі.
Фізична шкода, завдана екологічно важливим територіям з лютого 2022 року
Зважаючи на близькість до лінії фронту та дані Екодозору, можна очікувати, що близько 7,5% важливих для природи територій України зазнали помірної або значної шкоди. Багато з них були тимчасово окуповані або залишаються такими, і близько 19% екологічно важливих територій все ще перебувають поза контролем уряду. Інші опинилися на лінії фронту протягом різних періодів. Фізичні наслідки близькості до лінії фронту різноманітні. Вони включають пошкодження від вибухової зброї, які можуть включати утворення вирв, знищення рослинності і розсіювання осколків і токсичних складових боєприпасів. Якщо вибухова зброя потрапляє у водойми, водні організми можуть постраждати від акустичного шоку.
Картографування пошкоджень уздовж лінії зіткнення
Дистанційний моніторинг екологічних ризиків під час конфліктів, як правило, зосереджується на окремих об’єктах. Однак прогнозування ймовірної шкоди для більших географічних територій може бути корисним для виявлення потенційно пошкоджених об’єктів. Такі підходи можуть бути особливо корисними в малонаселених районах, внаслідок чого кількість повідомлень про пошкодження в соціальних мережах або традиційних ЗМІ може бути меншим.
У рамках Екодозору потенційна шкода від військових дій (і яка була використана для карти вище) оцінюється для кожної території за такими критеріями:
- близькість до лінії фронту раніше або під час дослідження;
- загальної тривалості часу, протягом якого територія перебувала поблизу лінії фронту;
- близькістю до місць, де, як відомо, були обстріли.
Чим ближче до лінії фронту, чим довший період і чим більше обстрілів зафіксовано поблизу, тим більша ймовірність того, що в даній місцевості можна очікувати пошкодження землі, природи та інфраструктури.
Для цілей нашої просторової оцінки пошкоджень Україна поділена на ділянки площею 100 га. Інтенсивність бойових дій розраховується на основі даних Екодозору, доповнених даними ACLED (Armed Conflict Location & Event Data Project).2 Для кожної ділянки підраховується узагальнення повідомлень про бойові дії в радіусі 20 км. Аналогічно, близькість до лінії фронту розраховується для кожного району як сума щоденних факторів ризику.
Оскільки обстріли на значній відстані від лінії фронту навряд чи спричиняють масштабні пошкодження на великій території, райони, де показник наближення до лінії фронту дуже низький, виключені з дослідження. В такому разі розраховується потенційна шкода для території з використанням найвищих показників інтенсивності та наближеності.
Пожежі в екосистемах можуть виникати в місцях обстрілів та падіння снарядів. Станом на кінець жовтня 2023 року пожежі уразили 12 000 км2 території країни, 75% з них сталися в межах 30 км від лінії фронту. Аналіз показує, що 1650 км2 площі, ураженої пожежами в екосистемах, належить до екологічно важливих територій. Вирви і пожежі можуть зробити ландшафти більш вразливими до ерозії та заселення інвазивними видами. Втрата
У національних парках та інших офіційно охоронюваних територіях інфраструктура була зруйнована обстрілами, що призвело до втрати обладнання та документації. Встановлення мін і розтяжок, а також забруднення вибухонебезпечними залишками війни створює небезпеку для людей і диких тварин, а також ускладнює доступ для дослідників. Токсичні залишки війни також є проблемою там, де ведуться інтенсивні бойові дії, і включають залишки боєприпасів, паливно-мастильні матеріали, військові відходи і забруднений військовий металобрухт. Акустичне забруднення і турбування від бойових дій і руху транспортних засобів порушує звичну поведінку диких тварин щодо харчування і розмноження.
Рух військової техніки може прискорити ерозію або призвести до ущільнення ґрунту. Розміщення техніки, риття траншей і будівництво земляних споруд також сприяють ерозії, а також змінюють напрями дренажу, пошкоджують кореневу систему, заважають пересуванню диких тварин і порушують біотопи і рослинні угруповання.
Георозмаїття України під загрозою
Геологічне різноманіття охоплює геологічні формації, рельєф і ґрунти, і хоча воно є основою біологічного життя, йому приділяється набагато менше уваги. Як і у випадку з біологічним життям, георозмаїття також може потерпати від збройних конфліктів.
Україна багата на геологічне різноманіття: гірські породи Українського щита є найдавнішими в Європі і в їхніх межах знаходиться кілька структур, утворених внаслідок падіння метеоритів. На Українському щиті розташовані величезні степові простори та прісноводні озера. На заході країни знаходяться одні з найдовших у світі гіпсових печер, а на узбережжі Чорного моря навколо півострова Тарханкут – вражаючі скелі та морські брили. Українські геологи вже давно прагнуть захистити геологічну спадщину країни: саме в Дніпрі був створений перший геологічний пам’ятник природи в колишньому Радянському Союзі. Геологічна спадщина в Україні охороняється законом у багатьох сферах і становить основну складову геологічної практики, що проводиться в деяких університетах.
З 2014 року величезні ділянки цієї геологічної спадщини були окуповані або постраждали від бойових дій, що в багатьох місцях завдало незворотної шкоди ландшафту України. Серед земель, на яких ведуться наземні бойові дії, крейдяний степ національного парку “Дворічанський“, прибережні лимани Меотиди, Азово-Сиваського та Приазовського національних парків, що межують з Азовським морем, а також напівпустельні дюнні ландшафти національного парку “Олешківські піски“. Ці вразливі форми рельєфу є домівкою для багатьох унікальних і рідкісних видів флори та фауни, і їх захист є необхідною умовою для збереження екосистем України.
Непряма шкода, завдана екологічно важливим територіям з лютого 2022 року
Окрім фізичного впливу бойових дій, непрямі та каскадні наслідки також вплинули на екологічно важливі території та управління ними. Деякі райони, можливо, виграли від зменшення антропогенного тиску через їхнє закриття з міркувань безпеки, хоча в інших зменшення нагляду з боку влади могло збільшити імовірність незаконного видобутку ресурсів. Конфлікт зменшив спроможність щодо гасіння пожеж та доступ до територій в сільській місцевості, а також послабив проведення регулярних заходів зі зниження ризиків лісових пожеж. Величезна кількість боєприпасів, що не вибухнули, не лише перешкоджає доступу пожежників, але й залишається причиною займань.
Війна сильно вплинула на природоохоронні програми та дослідників: проекти були призупинені або скасовані, а фахівці були змушені переїхати в інші регіони країни чи за кордон, або призвані на службу до збройних сил. Воєнний стан обмежив доступ громадськості до екологічної інформації, а також до самого ландшафту, що перешкоджає незалежному моніторингу. Досвід інших постраждалих від конфлікту територій свідчить про те, що існує значний ризик того, що охорона природи відійде на другий план під час реконструкції та відновлення. Якщо заходи з поліпшення охорони природи не будуть повністю інтегровані в планування відновлення, реформи системи планування, спрямовані на прискорення відновлення, можуть мати негативний вплив на екологічно важливі території. Це також стосується зміни моделей використання землі та інфраструктури. Збільшення навантаження від судноплавства в дельті Дунаю у відповідь на блокаду чорноморських портів є прикладом того, як такі зміни у воєнний час можуть вплинути на райони, віддалені від лінії фронту.
У відповідь на конфлікт природоохоронні організації зміцнили або розширили свої мережі, часто спираючись на регіональний та діаспорний досвід. Було прискорено роботу над картуванням екологічно важливих територій України, а технічна та донорська підтримка була важливою для підтримки або переорієнтації діяльності в деяких сферах, зокрема для НУО, які збирають дані про шкоду, завдану природі на місцях. Хоча конфлікт суттєво вплинув на управління природоохоронною діяльністю на державному рівні, він не завадив відкриттю трьох нових природних парків, а дехто стверджує, що зв’язок між землею і патріотизмом може мати тривалий вплив на українські природоохоронні цінності.
Шкода для природоохоронної діяльності на окупованих територіях з лютого 2022 року
Конфлікт завдав серйозної шкоди персоналу і власності природоохоронних територій, які були або залишаються під окупацією. За повідомленнями, директора Національного парку “Кам’янська Січ” у Херсонській області захопили і допитали перед тим, як йому вдалося втекти. Згодом територія парку була осушена через спуск Каховського водосховища. За повідомленнями, під час окупації поширеним явищем було розграбування обладнання парку, зокрема, транспортних засобів, плавзасобів і безпілотників, а також комп’ютерів та офісного обладнання. На деяких територіях співробітники змогли продовжити свою дослідницьку та управлінську діяльність навіть в умовах окупації та пов’язаного з нею стресу. Адміністрація Національного парку “Святі гори” взяла на себе деякі функції держави у підтримці громад, які живуть навколо нього, зокрема, забезпечення дровами.
Всесвітньо відомий біосферний заповідник ЮНЕСКО “Асканія-Нова” в Херсонській області перебуває під окупацією з першого дня вторгнення. Протягом року співробітники, які залишилися на місці, жили на громадські пожертви, зібрані Українською природоохоронною групою, перш ніж російська влада оголосила про законодавчу передачу заповідника під контроль Росії. Відтоді частина тварин була перевезена до російських зоопарків. До 2022 року де-факто влада на окупованих територіях Донбасу намагалася створити враження того, що вона займається управлінням біорізноманіттям, але вкрай незрозуміло, якою мірою управління природоохоронними територіями, що перебувають під окупацією, здійснюється на користь природі. Так звана “Донецька народна республіка” нещодавно заявила, що створить три нові національні парки, в тому числі один на частині території Національного природного парку “Святі гори”, який повернувся під контроль українського уряду.
Перспективи для природи під час відновлення
Занепокоєність через вплив повномасштабного вторгнення на деякі з найважливіших екосистем України привернуло увагу до потенційної ролі відновлення природи в рамках ширшої політики відновлення України. Такі міркування зіставляються з цілями та зобов’язаннями України щодо біорізноманіття. До них відносяться мета захисту 30% території країни до 2030 року, цілі щодо біорізноманіття, пов’язані з наближенням до ЄС, а також потреби адаптації до зміни клімату та пом’якшення наслідків зміни клімату. ЄС запропонував фінансування для збереження природи та біорізноманіття як частину ширшого пакету заходів з відновлення.
Запропоновані заходи з відновлення природи різноманітні. На практичному рівні вони включають відновлення людського і матеріального потенціалу звільнених природоохоронних територій у поєднанні з обмеженими заходами з очищення від вибухонебезпечних предметів, необхідними для відновлення часткового доступу до них. На законодавчому рівні одним із пріоритетних напрямків має бути продовження роботи з юридичного оформлення нових територій, що входять до Смарагдової мережі, а також запровадження законодавства NATURA-2000.
Реалії конфлікту та масштаби спричинених ним руйнувань також привернули увагу до потенційної ролі ревайлдингу – повернення природі сильно деградованих земель з високим рівнем забруднення вибухонебезпечними предметами. Багато з цих територій включають колись продуктивні сільськогосподарські угіддя. Україна не новачок у ревайлдингу, адже проекти в дельті Дунаю та Чорнобильській зоні відчуження проводилися до 2022 року. Вартість відновлення пошкоджених земель, можливість для України переглянути свою історично інтенсивну політику землекористування, а також виконати свої міжнародні зобов’язання щодо збереження біорізноманіття та цілі з наближення до ЄС роблять ревайлдинг очевидним природоорієнтованим рішенням. Однак ідея залишити забруднені вибухонебезпечними предметами території є надзвичайно неоднозначною, оскільки це суперечитиме зобов’язанням України з розмінування за міжнародними договорами.
Очищення від мін в екологічно чутливих районах
Роботи зі знешкодження мін та вибухонебезпечних предметів тривали задовго до лютого 2022 року, зокрема, це стосується забруднення, що залишилося від Першої та Другої світових воєн. Його координують і частково виконують Міністерство оборони, Державна спеціальна служба транспорту та Державна служба з надзвичайних ситуацій за підтримки різних комерційних і гуманітарних організацій. За відсутності точних даних про масштаби забруднення, а також зважаючи на те, що проблема продовжує зростати, за оцінками, близько 30% території України зазнали радіоактивного забруднення. Сюди входять значні території екологічного значення, а також сільськогосподарські угіддя, узбережжя та лісові масиви.
Були запропоновані різні цілі очищення: від повернення 80% забруднених територій до нормального використання протягом 10 років, як це передбачено Мирним планом Президента, до більш реалістичної оцінки Кабінету Міністрів – 70 років для повного очищення.
Незалежно від темпів розчищення, які можуть коштувати мільярди, пріоритетність територій визначатиметься на основі ризиків, що загрожують громадам, а також їхньої суспільної та економічної цінності. Природні території неминуче матимуть нижчий пріоритет, ніж сільськогосподарські угіддя і, можливо, навіть лісові масиви. Без свідомого рішення про виділення коштів і можливостей для їх очищення забруднення екологічно важливих територій може тривати десятиліттями і обмежувати використання багатьох їхніх послуг, у тому числі для екотуризму.
Більше того, вже є ознаки того, що залишки війни впливатимуть на землекористування, потенційно на шкоду природі. Наприклад, забруднення сільськогосподарських угідь мінами і вибухонебезпечними предметами може призвести до розширення сільськогосподарського використання лугових і чагарникових екосистем, оскільки це може бути дешевше і швидше, ніж розмінування. Такі території вже перебувають під тиском, і це посилить тенденцію, що існувала до конфлікту.
Розмінування може завдати шкоди навколишньому середовищу. Механічне розмінування, коли міни знищуються за допомогою транспортних засобів, скорочує час і витрати, але може пошкодити ґрунт, розсіяти забруднювачі і прискорити ерозію. Навіть якщо міни видаляються вручну, це, як правило, вимагає зрізання рослинності і призводить до забруднення, незалежно від того, чи міни знищуються на місці, чи збираються для масової утилізації на полі. Якщо міни і вибухонебезпечні предмети залишаються в навколишньому середовищі протягом тривалого часу, як, наприклад, в Україні, їх знешкодження може завдати ще більшої шкоди ґрунтам і рослинності.
Хоча деякі НУО, що працюють в Україні, запровадили екологічну політику, вона є відносно новою для цього сектору. Національний стандарт, який допоможе захистити довкілля і буде застосовний до всіх державних, приватних і неурядових суб’єктів протимінної діяльності в Україні, ще належить розробити, але він міг би сприяти зменшенню екологічних порушень на третині території України, що зазнала впливу мінної небезпеки. Він має бути доповнений спеціальними програмами з оцінки та визначення пріоритетності екологічно чутливих методів розмінування в лісах і природних зонах, адаптованих до різноманітних екосистем України. Цінними були б також спеціальні повноваження і можливості для державних органів, відповідальних за охорону довкілля, зокрема Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів і його Державної лісової служби, у сфері розчищення територій.
Дискусія про ревайлдинг в Україні під час війни також спонукала до роздумів про те, чи може природа допомогти у військовому захисті країни. Під так званим “оборонним заповіданням” розуміють все, від посадки рослинності вздовж ключових транспортних шляхів, щоб забезпечити прикриття для захисників, до передачі природі великих ділянок прикордонних територій, забруднених боєприпасами і замінованих, що стало б на заваді нападу сусідніх держав. Густа природна рослинність, болота і торфовища вважаються набагато більшою перешкодою, ніж сільськогосподарські угіддя.
Дебати ще більше посилилися після масштабних інцидентів, таких як осушення Каховського та Оскільського водосховищ. Їх втрата відкрила простір для природоохоронців, щоб привернути увагу до шкоди, яку будівництво дамб історично завдавало прибережним екосистемам України, та можливостей для відновлення важливих оселищ. Але, як і у випадку з відновленням природи в більш широкому сенсі, надання пріоритету природі в таких випадках може вступати в конфлікт з існуючими та новими інтересами використання ресурсів, а також з економікою та політикою.
Хоча дискурс часто зосереджується на потенціалі таких політик, які можуть принести користь природі або місцевій економіці, слід також розглянути потенціал проектів з відновлення природи для підтримки психосоціального відновлення та зцілення України.
Конкретний приклад: мілітаризація національного природного парку “Джарилгацький”
Національний природний парк “Джарилгацький” – це природоохоронна територія на найбільшому острові України. Під час відливу він з’єднаний з материком довгою піщаною косою, яка утворює захищену бухту та позначена близько 200 лиманними озерами. Парк розташований на території Рамсарського водно-болотного угіддя міжнародного значення “Каркінітська та Джарилгацька затоки”, яке також є важливим ареалом морських ссавців.
Відео з проекту Програми малих грантів ГЕФ «Інтеграція збереження біорізноманіття степового ландшафту» дає можливість ознайомить з екосистемою та біорізноманіттям Джарилгацького національного природного парку до нинішнього конфлікту.
Джарилгач характеризується різноманітною рослинністю, що складає 28 рослинних угруповань різних солестійких і посухостійких видів, які є дуже вразливими до переміщення піску. Серед них 54 ендемічні та субендемічні види, які разом складають 11% флори. На острові мешкає багато рідкісних і зникаючих птахів, комах і змій, занесених до Червоної книги України, а також інтродуковані ссавці, включаючи оленів, диких кабанів, зайців і диких собак. Затока є важливим місцем для афалін і звичайних дельфінів, морських свиней, осетрів, білуг, рідкісних ракоподібних і молюсків. Джарилгач навіть є рекордсменом з найпівнічнішого спостереження морської черепахи-логгерхеда. Територія окупована російськими військами з початку березня 2022 року.
Хоча російські окупаційні війська оприлюднили плани використання Джарилгача для полювання, риболовлі та туризму, а також видобутку глини та солі, натомість він був перетворений на військовий полігон. Українські військові припускають, що зараз на полігоні повсякчас можуть перебувати близько 300 новомобілізованих солдатів, що там розташовані склади техніки та боєприпасів, і що екологічно чутлива територія була обрана навмисно, щоб захистити її від українських атак.
До кінця травня 2022 року вузька протока відокремлювала Джарилгацьку косу від материка і забезпечувала водообмін між Чорним морем і Джарилгацькою затокою. Після цього канал був закритий, що відкрило доступ автотранспорту з материка і створило численні ризики для затоки, включаючи замулення, евтрофікацію та погіршення середовища проживання китоподібних. Через рік з’явилася інформація, що канал був навмисно перекритий російськими військами. Хоча це, безумовно, можливо, слід також зазначити, що канал є динамічним, і його морфологія змінюється з року в рік. Раніше канал вже закривався природним чином, і є свідчення того, що пісок дрейфує в інших місцях.
Нещодавні супутникові знімки показують значні земляні роботи вздовж коси, включаючи комплекси траншей, укріплень, бункерів і багато кратерів. Земляні роботи в такому чутливому місці впливають на рослинність і кореневі системи, переміщення диких тварин і, враховуючи сильні вітри на острові, на ерозію. Основна під’їзна дорога вздовж коси була розширена, а рослинність видалена, при цьому вздовж неї видно сліди від важких транспортних засобів. Зйомки з дрону, зроблені в серпні 2023 року, показали в деталях ці траншеї, а також численні військові транспортні засоби і військовослужбовців, а перед тим – ракетні обстріли з HIMARS. Такі інциденти, в тому числі подібні атаки вздовж узбережжя,3 ймовірно, призведуть до подальшої шкоди навколишньому середовищу.
Можна припустити, що військові навчання могли спричинити забруднення ґрунту і води залишками токсичних боєприпасів, таких як гексоген і тротил, паливно-мастильними матеріалами та іншими хімічними речовинами з військових транспортних засобів, а також сміттям і відходами від життєдіяльності людей. Крім того, акустичне забруднення від військової діяльності викликає занепокоєння щодо того, як воно може вплинути на високу концентрацію дельфінів і морських свиней у затоці.
У серпні 2023 року пожежа охопила близько 1 500 гектарів, майже половину острова Джарилгач. Вона була виявлена з космосу між 4 і 7 серпня, а шлейфи диму було видно з іншого боку затоки в Скадовську. У день загоряння була низька пожежна небезпека, що підвищує ймовірність того, що пожежа була зумовлена військовими причинами. Крім того, хоча пожежа є природним явищем для степових екосистем, супутникові спостереження показують, що пожежі такого масштабу є безпрецедентними для Джарилгача принаймні за останні 24 роки.4 У минулому повідомлялося про невеликі пожежі, і тоді адміністрація парку могла реагувати на них, що зараз неможливо через військову присутність.
Очікується, що пожежа суттєво вплинула на дрібних наземних тварин, які не змогли врятуватися втечею, деякі з яких занесені до Червоної книги України, наприклад, степова гадюка. Рослинність також постраждала, включаючи рідкісні види трав, що призвело до втрати їжі та середовища для диких тварин. Глибоке коріння і цибулини можуть забезпечити вогнестійкість, але вона знижується там, де ґрунти пошкоджені пересуванням військової техніки або порушенням спокою. Після пожежі Міністерство екології та природних ресурсів України зазначало, що вся заповідна територія знищена.
26 листопада 2023 року ураган Беттіна, який місцеві жителі називають “бурею століття“, приніс майже рекордно низький тиск,5 ураганний вітер, великі хвилі та сильний приплив. Шторм прорвався через косу в трьох місцях, два з яких, як відомо, мали значний військовий слід. Це може бути збігом, оскільки на Тендрівській косі далі на захід також були промоїни, але залишається ймовірність того, що військова діяльність послабила структуру коси. Штормовий приплив, вірогідно, переніс військове забруднення з суші в Джарилгацьку затоку, про що також повідомляли в Криму. Остаточний вплив руйнувань, спричинених штормом, залишається неясним, але в кінцевому підсумку може виявитися позитивним, якщо це покладе край використанню цієї території для військових навчань.
Джарилгач зазнав численних впливів від створення військової тренувальної бази, що в сукупності призвело до потенційно значної шкоди екосистемним функціям, біорізноманіттю та георозмаїттю. Для виявлення повного масштабу будь-якої шкоди необхідна наземна оцінка, але цьому перешкоджає триваюча військова окупація. Жоден український науковець не мав доступу до цієї території протягом майже двох років, а також не проводилися регулярні перевірки ветеринарного стану, як це робилося раніше. Територія також, ймовірно, забруднена вибухонебезпечними предметами, і якщо припустити, що вона є низькопріоритетною для розмінування, це стане додатковою перешкодою для проведення досліджень або отримання доходів від туризму після звільнення.
Нагальні та майбутні потреби
Екологічно важливі території України продовжують зазнавати значного впливу конфлікту, а в деяких районах втрата видів або оселищ буде безповоротною. Справжні масштаби екологічної шкоди залишаються незрозумілими, навіть попри те, що вплив конфлікту на спроможність України захищати біорізноманіття стає все більш очевидним. Як і у випадку з адаптацією до зміни клімату та пом’якшенням її наслідків, відновлення після конфлікту відкриває можливості для впровадження політики, спрямованої на екологічно чисте майбутнє. Відновлення природи має розглядатися як пріоритет, оскільки воно може принести користь суспільству та економіці України, а також її біорізноманіттю.
Відновити управління заповідними територіями
Відновити кадрові ресурси та технічну спроможність адміністрацій природоохоронних установ, а також забезпечити достатній рівень безпечного фізичного доступу до парків і заповідників.
Розробити стратегію моніторингу природи
Розробити стратегію моніторингу для документування безпосереднього та довгострокового впливу конфлікту на екологічно важливі території. Вона має охоплювати вихідні дані, доступ до місцевих знань, дистанційну оцінку, польові дослідження та методи досліджень за участі громадськості. Паралельно слід розробити стратегію дистанційного моніторингу екологічно важливих об’єктів на окупованих територіях.
Оновити екологічні стандарти протимінної діяльності
Розробити і впровадити національні стандарти протимінної діяльності для екологічно чутливого розмінування. Це має бути доповнено політичними настановами щодо визначення пріоритетності очищення юридично визначених і невизначених екологічно важливих територій.
Забезпечити позитивне відновлення природи
Розробити національну стратегію позитивного природоохоронного відновлення в Україні, яка б інтегрувала природу та природоорієнтовані рішення в усі напрямки державної політики. Стратегія має бути чутливою та реагувати на прямі та непрямі загрози для природи, які створюються або посилюються конфліктом, і керуватися зобов’язаннями України щодо біорізноманіття, включаючи зобов’язання “30х30”. Залучення громадськості є важливим, а цілі та реалізація політики повинні обговорюватися на громадських зібраннях та в інших інклюзивних форматах, щоб забезпечити її відповідність потребам українського суспільства.
Запити для ЗМІ: doug(at)ceobs.org або nickolai.denisov(at)zoinet.org
Дослідження та контент підготовлені CEOBS та Zoï Environment Network.
Дякуємо нашим додатковим учасникам та рецензентам: Олесі Петрович, Ганні Плотниковій, Олексію Василюку та Сергію Зібцеву.
Картографія: Матіас Бейльштайн, Zoï Environment Network, Шаффгаузен. Графіка: Матіас Бейльштайн та Йоган Дарбішир, CEOBS.
- Це складно обрахувати, оскільки межі існуючих юридично оформлених природоохоронних територій та потенційних територій Смарагдової мережі часом перетинаються, це питання детальніше обговорюється у звіті, підготовленому в рамках нашого проекту з картування: https://ceobs.org/mapping-ukraines-ecologically-important-areas
- За допомогою мови програмування PHP, системи управління реляційними базами даних PostgreSQL та модуля обробки просторової інформації PostGIS.
- Відео, що показує шкоду для військової інфраструктури на Джарилгачі, фактично було геолоковано до двох місць, що знаходяться далі по узбережжю – перше місце розташоване за координатами 46.122, 32.267 а друге – 46.132, 32.222
- Візуальне дослідження програмного продукту MODIS Burned Area на FIRMS для кожного року з 2001 по 2022 не виявило ділянок вигорілої площі на острові Джарилгач.
- Спричинений аномально високими температурами у східному Середземноморї. Система цього урагану ще не досліджувалася у звязку з кліматом, що дозволило б сказати, наскільки його імовірність чи інтенсивність стала більшою через кліматичні зміни.
